Сьогодні в українському суспільстві спостерігається процес урбанізації населення; як наслідок - вартість землі в межах міста зростає в геометричній прогресії. В містах збільшуються площі земельних ділянок, що використовуються для життєдіяльності міста, та одночасно зменшуються площі земельних ділянок для житлової забудови. У багатьох містах країни, з метою збільшення площ земель для житлової та громадської забудови, відбувається розширення меж міста – так зване «поглинання» містами невеличких населених пунктів поблизу міста.

Але оскільки земельні ділянки сіл та селищ до розширення межі найближчого міста перебувають у розпорядженні сільських і селищних рад, то саме ці ради і здійснюють найбільший та вагоміший розподіл земельних ділянок. Крім того, межі міста затверджуються відповідним нормативно-правовим актом найвищого законодавчого органу країни, а законодавці ніколи не були схильні до швидких ухвалень будь-яких рішень. Саме тому ми і спостерігаємо продовження процесів розподілу земельних ділянок без врахування загальних норм Земельного кодексу України.

Процес розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.

Крім юридичних аспектів, які породжують низку проблем внаслідок відсутності розмежування земель державної та комунальної власності, існують ще й бюджетні аспекти. Оскільки бюджетна система в Україні має своєрідну структуру, то стає можливим управління нею в так званому «ручному» режимі. Зокрема, плата за землю як державний податок зараховується як до міського, так і до державного бюджету пропорційно (75% та 25% відповідно). Розуміючи всю безглуздість швидкого розмежування земель державної та комунальної власності, саме такий режим законодавець завбачливо передбачив у Бюджетному кодексі України та щорічних Законах про державний бюджет України. Аналогічна ситуація спостерігається з розподілом коштів від продажу земель - з розрахунку 90% міським бюджетам і 10% державному бюджету. Таким чином, враховуючи, що сьогодні землями в межах населених пунктів розпоряджаються лише сільські, селищні та міські ради, однак кошти отримує також і держава, можна дійти висновку, що держава «самоусунулася» від процесу розподілу землі, яка є національним багатством і перебуває під охороною держави.

Форма власності є поняттям економічним. З цієї точки зору, власність реалізується тоді, коли вона стає джерелом отримання певного доходу; а саме - в процесі привласнення і відчуження землі як основного фактора виробництва та його результату (доходу). Виділення земель комунальної власності могло б відкрити перед органами місцевого самоврядування реальні перспективи для зміцнення своєї економічної бази для розвитку інженерно-транспортної, соціальної та природоохоронної інфраструктури певного населеного пункту.

На виконання доручення Кабміну України від 06.11.2006р. № 35095/5/1-06 щодо  завершення робіт з розмежування земель державної та комунальної власності, Методичних рекомендацій з розробки проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності, затверджених наказом Держкомзему України від 16.03.2006р. № 103 та листа Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів від 23.11.2006р. № 10-1406/7 за активного сприяння відділу Держкомзему у м.Новограді-Волинському в місті проведиться відповідна робота в цьому напрямку.

Новоград-Волинською міською радою на засіданні шостої сесії двадцять четвертого скликання від 06.02.2003р. прийнято рішення «Про розмежування земель права державної і комунальної власності в межах міста Новограда-Волинського» згідно якого складено перелік формування земельних ділянок, що можуть передаватись у комунальну власність та ті, що залишаються у державній власності у відповідності з «Тимчасовим порядком розмежування земель права державної і комунальної власності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2002р. № 1100.

Цим же рішенням затверджений склад комісії з питань формування земельних ділянок права державної і комунальної власності у місті Новограді-Волинському.

Рішенням міської ради від 16.10.2006р. № 77 затверджено Програму розвитку земельних відносин в місті Новограді-Волинському на 2007-2010 роки згідно якої передбачені обсяги витрат на проведення заходів передбачених програмою, в тому числі на проведення робіт по розмежуванню земель державної та комунальної власності в міському бюджеті передбачено на 2008 рік кошти в сумі 10 тис. грн., що освоєні на виготовлення землевпорядної документації бюджетних установ.

Піднято клопотання перед міською радою про виділення в 2010 році коштів в сумі 10 тис. грн. на проведення робіт по розмежуванню земель державної та комунальної власності, що передбачено Програмою розвитку земельних відносин в місті Новограді-Волинському на 2007-2010 роки.

Роботи по розмежування земель державної та комунальної власності будуть продовжені по мірі надходження коштів на їх проведення.

Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати що розмежування земель державної та комунальної власності дозволить більш оперативно вирішувати питання використання земельних ділянок для соціальних потреб територіальної громади міста, міська рада отримає можливість самостійно вирішувати питання орендної оплати за використання земель комунальної власності, концентрувати ці грошові надходження в місцевому бюджеті, використовувати їх задоволення громадських потреб та зросте економічна відповідальність місцевих органів самоврядування за збереження використання і поліпшення земель, що знаходяться в їхньому розпорядженні.

Запровадження комунальної власності на землю дозволить реалізувати конституційне право громадян, а саме те, що земля є об’єктом права власності народу. Це право конкретизується в особі територіальної громади, яка це право реалізує через власний орган самоврядування. Останній стає її безпосереднім розпорядником без участі в цьому держави. Місцева рада буде мати можливість самостійно визначати конкретних землекористувачів та підвищує зацікавленість у здійсненні радою оперативного контролю за її використанням, відповідальність перед територіальною громадою.