Для деяких видів цивільно-правових угод законодавство передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення. Метою такого посвідчення є забезпечення законності угоди й захист майнових інтересів її учасників. Тому, як правило, для більшості угод, предметом яких є земельні ділянки, встановлено обов’язкову нотаріальну форму, недотримання якої тягне за собою їх недійсність. Йдеться, зокрема, про угоди, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, - такі угоди, відповідно до статті 132 Земельного кодексу України, посвідчуються в нотаріальному порядку.

В процесі посвідчення такого роду угод нотаріус зобов’язаний перевірити цілу низку обставин і витребувати необхідні документи.

Безпосередньому посвідченню угоди передує ряд дій. Так, нотаріус має встановити особу (чи її представника), яка до нього звертається. Особу встановлюють на підставі паспорта або іншого документа, що її посвідчує. Також нотаріус має з’ясувати дійсні наміри сторін на укладення угоди і роз’яснити їм зміст угоди та її юридичні наслідки. Крім того, до обов’язків нотаріуса належать перевірка поданих для вчинення нотаріальної дії документів на їхню відповідність закону, складання проектів угод тощо.

Слід зазначити, що право відчужувати землю (укладати договори купівлі-продажу, міни та дарування) належить лише її власнику. Виходячи з цього, в усіх випадках для посвідчення угод про відчуження земельної ділянки (так само як і іншого майна, що підлягає реєстрації) нотаріусу необхідно подати документ, що підтверджує право власності відчужувача. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, таким документом є Державний акт на право власності на землю. Інші документи, зокрема, рішення місцевих рад, як правовстановлюючі нотаріуси не приймають.

Крім цього, нотаріус має за даними Єдиного реєстру пересвідчитись у відсутності заборони чи арешту, накладеного на земельну ділянку. На сьогодні майже всі нотаріуси мають доступ до зазначеної електронної бази заборони та арештів, що значно спрощує цю процедуру.

Іноді для того, щоб встановити належного суб’єкта розпорядження земельною ділянкою нотаріусу необхідно визначити коло її співвласників.

Процес нотаріального посвідчення є багатоступеневим і достатньо складним. Наслідком цієї кропіткої роботи є угода, проект якої за бажанням особи може скласти сам нотаріус. Закон чітко визначає вимоги щодо змісту угоди про перехід права власності на землю. До таких угод обов’язково мають включатись відомості про:

• назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
• вид угоди;
• предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
• документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
• відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
• відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
• договірну ціну;
• зобов’язання сторін.

Невідображення в договорі хоча б однієї з цих умов може стати підставою для визнання її недійсною внаслідок невідповідності закону.

Олександр Бондар

начальник відділу юридичного,
кадрового та інформаційного 
забезпечення