Прибережні захисні смуги та режим їх використання

До земель України належать усі землі в межах її території, у тому числі зайняті водними об’єктами. Землі за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Однією з категорій земель за основним цільовим призначенням є землі водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами й каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З метою попередження негативного впливу на екологічну ситуацію створення сприятливого режиму на водних об’єктах, попередження їх засмічення, забруднення, вичерпання, статтею 58 ЗКУ передбачено встановлення уздовж річок, навколо водойм і на островах водоохоронних зон для створення сприятливого режиму цих водних об’єктів . 

Водоохоронною зоною є природна територія господарської діяльності, яка регулюється і встановлюється вздовж річок і навколо озер, водосховищ та інших водойм. Така зона створюється для сприятливого режиму водних об’єктів та островів, попередження їх забруднення, засмічення й вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин.

Водний кодекс України визначає прибережну захисну смугу, як частину водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони . 

Землі прибережної захисної смуги розташовуються ближче до водного об’єкта, ніж інші землі водоохоронної зони, і саме вони потенційно розглядаються можливим об’єктом забудови зацікавленими особами. Але прибережна захисна смуга є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережна захисна смуга запобігає руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, появі необґрунтованої забудови. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм і на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (окрім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів. 

Статтею 59 ЗКУ встановлено діяльність на земельних ділянках під прибережними захисними смугами та перелік призначень використання таких земельних ділянок при їх передачі в оренду громадянам і юридичним особам. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передавати на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг водних об’єктів і островів для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, для проведення науково-дослідних робіт тощо.

Стає зрозумілим, що спорудження будівель, в тому числі житлові, на землях прибережних захисних смуг заборонене. Але ситуація із забороною забудови земельних ділянок під прибережними захисними смугами уздовж і навколо водних об’єктів та на островах не настільки однозначна, як може здаватися. 

Постановою Державного будівельного комітету СРСР № 78 від 16 травня 1989 р визначався регламент забудови у водоохоронних зонах. Питання встановлення водоохоронних зон у вже існуючих населених пунктах цими нормами не врегульовувалося й залишалося відкритим. 

Хоча саме це питання є вкрай важливим, адже в більшості випадків забудова прибережних територій відбувалася до встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг у містобудівній документації. Отже, по-перше, потреба встановлення прибережних захисних смуг виникла вже в період існування забудови на різних, іноді навіть критичних, відстанях від акваторій водних об’єктів, по-друге, виникло питання можливої подальшої забудови вільних земельних ділянок, які теоретично мали знаходитися в межах прибережної захисної смуги, але на суміжних ділянках на такій же відстані від тієї ж акваторії забудова вже існувала. 

Земельним кодексом України, а саме статтею 60 визначено поняття прибережної захисної смуги – це частина водоохоронної зони вздовж річки, навколо водойми, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, та визначені її розміри для водних об’єктів.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: 

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації, тобто прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються не автоматично, бо лише в цьому випадку існує можливість врахування містобудівної документації (яка існує на момент встановлення прибережної захисної смуги забудови в її теоретичних межах). 

Необхідно зауважити, що при встановленні водоохоронної й прибережної захисної смуги вздовж або навколо водного об’єкту й острова в межах населеного пункту, на таку прибережну захисну смугу розповсюджується закріплений у нормативних актах правовий режим, і будівництво в межах такої смуги заборонене. 

Відповідно до статтей 9, 87 Водного кодексу України облаштування прибережних захисних смуг вздовж річок, навколо водойм входить до компетенції міських, районних рад, тож хочеться побажати місцевим органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з метою усунення порушень діяльності суб’єктів господарювання та громадян, що завдають збитки довкіллю, забруднюють поверхневі води та землі у межах даних територій здійснювати ефективний контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та додержання режиму їх використання.