Поліські землі - проблеми використання земель сільськогосподарського призначення  

Овруцький район розміщений у північній частині Житомирської області в рамках правобережного Полісся, загальна площа якого становить 322465,8874 га з них 72670,5818 га сільськогосподарський угідь, в тому числі 41470,2371 га ріллі, який являється одним із найбільших районів в Україні.

Сільськогосподарським виробництвом в районі займається 32 підприємств, з них 11 товариств з обмеженою відповідальністю, 10 селянських фермерських господарств, 11 інших недержавних агроформувань в користуванні яких знаходиться 26700,11 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 18684,96 га ріллі, в структурі земель агро формувань угіддя складають 37 % від районних. Ряд сільськогосподарських господарств району мають недоліки землекористувань, що знижує ефективність використання земель, до таких недостатків відносяться: розділ земель на окремі масиви і ділянки, розділеними існуючими і штучними перепонами, не компактність землеволодінь, наявність ділянок сторонніх землекористувачів.

Клімат району помірно континентальний, середньорічні температури повітря складає 6,4°, найбільш холодного місяця мінус 6°, самого теплого плюс 17-19°. Абсолютний річний максимум температур досягає плюс 36° та мінус 34°, що свідчить про можливість вимерзання в малосніжні зими озимих культур. В геоморфологічному відношенні територія району представляє собою морено зандрову рівнину, в центральній частині якої знаходиться Словечансько-Овруцьке підвищення, абсолютні відмітки яких складають до 315 м по слабо хвилястому рельєфу, створеними піщаними пагорбками, де низовини річок слабо врізані в навколишню місцевість, що підтверджує значну заболоченість. Словечансько-Овруцький кряж представляє собою високо підняте над оточуючою територією плато сильно розрізана ярами та балками і характерним типом водно-ерозійного рельєфу. Багаточисельні яри і балки розділяють поверхню на вузькі водорозділи , ширина яких між ярами складає від 100 м до 1 км, а між балками від 1 до 1,5 км. Схили балок пологі і круті з багато численними промоїнами і ярами, глибоко врізаними в орні землі. Площа ярів складає 242 га, глибина яких досягає 20-25 м і довжиною 3-5 км. Інтенсивні ерозійні процеси на кряжі супроводжуються змивом і розмивом ґрунтів, тому потребують заходів по їх ліквідації. На рівнині ґрунти представлені як дерново-підзолисті, так і комбініровані світло-сірими і сірими, які піддають легко водній ерозії і наносять значні збитки поверхні землі і сільськогосподарському виробництву, оскільки руйнуванню піддаються найбільш родючі землі, тому еродованість сільськогосподарських угідь на кряжі складає 38% а ріллі 43%. Такі землі знаходяться у користуванні 13 сільськогосподарських агроформуваннях, які потребують щорічного внесення доз органічних та мінеральних добрив.

Тому, комплексний розвиток поліських територій, на мою думку, значною мірою залежить від удосконалення та розвитку земельних відносин шляхом запровадження системи державного земельного кадастру та здійснення чітких заходів - землеустрою і охорони сільських територій, підвищення родючості ґрунтів та подальшого розвитку протиерозійних заходів. Нині, ще відсутній державний контроль за зміною родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, а також за дотриманням технологій вирощування окремих культур. Але це справа часу.

На жаль, також відсутній механізм контролю за поверненням орендованих земельних ділянок в належному стані, після закінчення терміну їх оренди, що не задовольняє потреб власників, особистих селянських господарств та сільського населення в цілому.

Наявність складної процедури та високої вартості надання послуг при реєстрації, перереєстрації та внесенні змін до договорів оренди земель сільськогосподарського призначення ускладнює юридичне оформлення землекористування та унеможливлює своєчасний обробіток угідь.

Потребує вдосконалення і робота з оперативного виділення землі для впровадження інвестиційних проектів і розвитку використання земель в сільській місцевості. Врегулювання таких земельних відносин сприятиме стабільності та ефективності функціонування системи сільськогосподарського землекористування, а також відтворення і охорони, збереження родючості ґрунтів, що дозволить проводити прогнозовану політику земельних відносин, яка сприятиме зростанню довіри населення, активізації інвестиційних процесів в аграрному секторі, який є визначальним в економіці району.

Володимир Стельмах,