Про оформлення правових документів на використання земельних ділянок приватної, комунальної та державної власності орендарями

Необхідною умовою ефективного розвитку оренди землі є відповідне нормативно-правове забезпечення. З прийняттям Верховною Радою України нової редакції Земельного кодексу України та внесенням змін і доповнень до Закону України «Про оренду землі» створено правове поле для подальшого розвитку орендних земельних відносин.

Отже, землевпорядний процес являє собою законодавчо встановлений порядок здійснення окремих землевпорядних дій у сфері землеустрою з додержанням вимог чинного земельного законодавства України та інших нормативно-правових актів діючих у частині, що не суперечать Земельному та Цивільному кодексам України, Законам України «Про землеустрій» та «Про оренду землі».

Таким чином, використання орендарями земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, у господарській діяльності для сільськогосподарського виробництва, і в яких не здійснено комплекс робіт з встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж із закріпленням їх межовими знаками довгострокового зберігання встановленого зразка, потребує комплексу робіт з кадастрової зйомки щодо визначення (встановлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів проектів землеустрою або іншої землевпорядної документації, яка має зазначені матеріали, минулих років затверджених у встановленому законом порядку.

Визначення (встановлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно статті 55 Закону України «Про землеустрій», здійснюється за участю представників зацікавлених сторін на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відновлені в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок разом з матеріалами їх встановлення здаються за відповідним актом землекористувачам або землевласникам.

Невід’ємною частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) є кадастрова зйомка, яка включає: геодезичне встановлення меж земельних ділянок; погодження меж земельних ділянок зі суміжними власниками та землекористувачами; встановлення меж частини земельної ділянки, які містять обмеження та обтяження щодо використання землі у господарській діяльності та виготовлення кадастрового плану, що визначено статтею 198 Земельного кодексу України.

Кадастровий план складається на кожну земельну ділянку відповідно до індексно-кадастрових номерів присвоєних державним актам, так-як у відповідності з розділом 2 наказу Держкомзему України від 02.07.2003 р. №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» формування (заповнення) реєстраційної картки здійснюється на кожну земельну ділянку на підставі файлу обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді у форматі «іn-4».

Землевпорядні дії з виконання кадастрового землеустрою, а саме виготовлення кадастрового плану, провадяться за поданими зацікавленими особами заявами або клопотаннями і, на підставі положень статті 185 Земельного кодексу України, здійснюються державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної чи комунальній власності для сільськогосподарського виробництва, межі в яких не визначено в натурі (на місцевості), здійснюється після проведення проектно-вишукувальних та землевпорядних робіт з відведення їх у порядку, передбачених статтями 123, 124, Земельного кодексу України (із змінами) та постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».