Статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що громадяни України, евакуйовані з зони відчуження, відселені з зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Наявність у таких громадян права на земельну частку (пай) підтверджується трудовою книжкою члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства, яку громадянин отримав під час перебування у членах господарства, розташованого у зоні Чорнобильської аварії, чи нотаріально засвідченою випискою з такої книжки. Трудова книжка чи виписка з неї засвідчує право громадянина на земельну частку (пай) у такому розмірі, в якому це право надане членам колективного сільськогосподарського підприємства, розташованого в сільській місцевості, куди переселилися переселенці.

Однак, зазначені громадяни не можуть претендувати на землі колективної власності. Цій категорії громадян земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються з земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Тому в разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Статтею 2 цього Закону зазначено, що основними документами, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією; свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Право колективної власності посвідчено державним актом на право колективної власності на землю, який виданий колективному сільськогосподарському підприємстві.

Додатком до державного акта на право колективної власності на землю, є список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Пунктом 2 Указу "Про порядок паювання земель. переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" були закріплені дві обов’язкові умови, які давали право особі претендувати на отримання земельної частки (паю), а саме: включення до списку членів господарства, що додавалися до державного акту на право колективної власності на землю; приналежність до членів господарства на момент проведення в господарстві паювання земель.