Правовий статус земель загального користування реформованих земель колективної власності

Нинішня земельна реформа в Україні – четверта за останні 130 років. Дві перші здійснювалися, коли Україна входила до складу Російської імперії – 1861 і столипінська (1907-1913), третя – коли вона була складовою частиною колишнього СРСР 1917, четверта, сучасна, здійснюється в умовах надбання нею статусу суверенної держави - постанова Верховної ради України «Про земельну реформу» грудень, 1990 рік.

Згідно Указу Президента України №720 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарським підприємствам. Колективним сільськогосподарським підприємствам (далі КСП) видавався державний акт на право колективної власності, в якому зазначалась площа земель колективної власності, що підлягають розподілу на земельні частки (паї):

• рілля, перелоги, багаторічні насадження, кормові угіддя;
• землі загального користування: під господарськими будівлями та дворами, під господарськими шляхами та прогонами, під полезахисними лісосмугами, чагарниками, ділянки лісу до 5 гектарів, ділянки водойм і боліт до 3 гектарів, канави.
• землі державної власності: землі запасу, резерву, водного фонду, лісового фонду, природоохоронного призначення, посвідчені державними актами на право постійного користування землею, які видані реформованим КСП.

Станом на 19 січня 2009 року в області набули право на земельну частку (пай) 311031 громадян, з них 2090 згідно ст. 25 Земельного кодексу України, в тому числі 302046 громадян (97,8%) отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), з них 1286 громадян отримали державні акти згідно ст. 25 Земельного кодексу України.

Кількість громадян, які набули право на земельну частку (пай), але не отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) по області 7699 (2,5%) з причин: померли, знаходяться в будинках пристарілих, в місцях позбавлення волі, не благополучні сім’ї за межею бідності, виїхали за межі району та області.

Оформлено 266454 державних актів на право власності на земельні ділянки, що становить 88,2%, з них видано – 258096 (85,4%) громадянам.

Крім того, по області з різних причин залишаються 33319 (11,0%) невитребуваними (нерозподіленими), земельних часток (паїв), а саме:

• 28863 невитребувані (нерозподілені) внаслідок того, що їх власники померли, а на належне їм спадкове майно ніхто із спадкоємців не претендує (на даний час до прокуратури у районах територіальними органами земельних ресурсів надані списки в розрізі сільських рад на 15631 померлих громадян для встановлення спадкоємців. В свою чергу органами прокуратури опрацьовано та подано до суду 62 позовних заяв для визнання такої спадщини відумерлою);
• 2867 знаходяться на реєстрації у реєстратора (видаються державні акти по мірі звернень громадян);
• 1589 сертифікатів знаходиться у стадії переоформлення права спадщини. 

Громадяни, члени новостворених сільськогосподарських підприємств (які є правонаступниками КСП) мають право розпоряджатися землями загального користування, які надані їм у колективну власність. Подальше розпорядження згаданими землями можливе лише за згодою членів даних господарств (не менше 2/3 від загальної кількості).

Встановлено, що землі загального користування передані до земель запасу без згоди членів реформованих сільськогосподарських підприємств, що є порушенням даного чинного законодавства.

На даний час найгострішою проблемою з якою зіткнулися сільгосптоваровиробники – це оформлення права на землю під господарськими дворами. Проблема з майновими паями у нас частково вирішалась: зернотоки, молочні ферми, овочесховища, тощо здебільшого вже перейшли у власність громадян, як майнові паї та нових агроформувань – а тепер настав час оформляти землю, тому що коли стоїть питання про передачу даної нерухомості в заставу, звісно насамперед стоїть питання за яким право у власників нерухомості земля перебуває під цими об’єктами. Однак власники здебільшого не можуть відповісти на яких правах ця земля. 

З прийняттям Закону України «Про форми власності на землю», а також Земельного кодексу України в редакції 1992 року було сформовано три форми власності: державну, колективну, приватну.

Однак, це законодавство піддалось критиці у визначенні кардинального підходу до питання власності на землю, тому що як відомо європейське законодавство, як правило, не розглядає питання колективної власності, а розглядає лише право приватної власності, тому на якомусь етапі самовизначення колективної власності мало такий перехідний момент у встановленні інших форм власності. Ці підходи вплинули на положення Конституції України. Дещо чіткіше питання власності на землю починає формуватися вже в новому Земельному кодексі України, який розмежовує землі державної, комунальної та приватної власності, чим новий Земельний кодекс фактично залишає поза увагою землі колективної власності при цьому реально, формально, юридично право колективної власності визнано за сільгосппідприємствами, що підтверджується відповідними актами. Долю ж подальшої реалізації цього права фактично Земельний кодекс залишає поза увагою та разом з тим не припиняє цього права.

Земельним кодексом передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угідді, які перебували у їх власності розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою земельних часток (паїв). У разі не досягнення, це питання вирішується в судовому порядку.

В свою чергу були видані державні акти на право колективної власності на землю, які на даний час незняті з реєстру і є дійсними, тому що ті КСП не зняті з реєстру, тобто існує керівник цього підприємства і є та залишається дійсним державний акт на землю. Виникає проблема: чи можна вносити зміни в той державний акт, оскільки землі пайового фонду відійшли, а залишаються тільки землі загального користування. 

Подивимось на схему паювання земель колективної власності, адже там є частина проектних рішень – це землі під польовими дорогами, гідротехнічні споруди – саме ці елементи були передбачені проектами і в багатьох випадках не вирішені, на даний час залишається питання, хто ж є розпорядником цих земель. Внаслідок аналізу 1999-2007 років виявили динаміку, що майже вдвічі зменшилась, а куди ж відійшла різниця, як бачимо, що практично відбувається самостійне вирішення проблемного питання.

У період реформування КСП більшість сільських, селищних та міських рад прийняли рішення про включення земель загального користування до складу земель державної власності.

Спробуємо розглянути кілька ситуацій відносно несільськогосподарських угідь.

• Перша. Колишній суб’єкт права колективної власності на землю – КСП, сільськогосподарське акціонерне товариство, або кооператив – не був ліквідований і продовжує існувати.

За даних обставин право колективної власності мало б бути трансформовано у спільну-часткову власність. Однак аргументи такі самі – й проти цього підходу. Право спільної власності здійснюється за згодою всіх співвласників. В принципі, це негативне явище, якого упродовж усіх часів суспільство намагалось уникнути, бо спільна часткова власність – це конфлікти. Тому проти таких підходів хотілося б висловити заперечення.

• Друга. Коли КСП ліквідовано. Тут ситуація розпадається на два аспекти: 

а) Ліквідація відбулася до 1 січня 2002 року, тобто до моменту набрання чинності Земельного кодексу, не відбулося правонаступництва. КСП виключено з реєстру, воно перестає бути суб’єктом права й учасником правовідносин. Земельна ділянка повинна вважатися такою, що не надана у власність, ні у користування і норми земельного законодавства кажуть, що такі ділянки знаходяться у землях запасу;

б) Ліквідація відбулася після 1 січня 2002 року тут вже застосовується стаття 30 Земельного кодексу.

• Третя. Припинення діяльності із правонаступником, коли замість КСП утворились нові суб’єкти.

Практика показує, що для забезпечення ефективного використання земель колективної власності, які повернуті до державної власності, необхідно здійснювати заходи щодо їх інвентаризації, організації використання і охорони через проекти землеустрою.

Згідно п.1.3. рекомендацій щодо перерозподілу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств в процесі їх реформування від 01.02.00 №13 до складу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств входять невеликі (до 5 гектарів) ділянки лісів і невеликі (до 3 гектарів) ділянки водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, а також внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо.

На даний час, якщо землі під господарськими дворами частково використовуються за договорами оренди землі, то землі під господарськими шляхами і прогонами, полезахисними та водорегулюючими лісосмугами, інші землі загального користування нині використовуються без належного оформлення документів, без плати за користування, зелені насадження часто знищуються. Такий стан речей ставить під загрозу збереження родючості грунтів, охорону земель та навколишнього природного середовища, тож реальних заходів слід вжити негайно. 

Прогалина в законодавстві, за якою наявне суб’єктивне право колективної власності не має нормативного забезпечення і реального правового тлумачення, створює юридичні перешкоди у його реалізації в практичному житті й потребує невідкладного вирішення. Питання колективної власності має бути вирішене на рівні Земельного кодексу України де чітко має бути відображено, що право колективної власності на землю припиняється з моменту ліквідації сільськогосподарського підприємства і нерозділені землі можуть переходити:

• до власності держави чи в комунальну власність 
• з моменту реорганізації переходять до правонаступників за умови відповідного переоформлення протягом відповідного терміну.